Цей день — про людей, які тримають не лише зброю. Вони тримають наші міста. Наші ранки. Наше право працювати, навчатися, обіймати дітей, читати книжки, будувати плани на завтра.
Дякуємо за можливість жити своє звичайне життя. За нього сьогодні хтось платить надзвичайно високу ціну.
Бо за кожним «дякую нашим захисникам і захисницям» — чиєсь життя, чиїсь втомлені очі, чиєсь «я скоро передзвоню», чиєсь місце за столом, яке дуже чекають вдома.
Нехай кожен і кожна повернуться додому. Туди, де чекають. Де впізнають кроки. Де можна нарешті зняти броню, видихнути й просто бути собою.
Пам’ятаємо тих, хто віддав життя.
Чекаємо тих, хто боронить нас сьогодні.
Дякуємо тим, завдяки кому Україна тримається.
З Днем захисників і захисниць України!