У цей світ друковані видання з легкої руки Ірини Олександрівни потрапляють ось вже двадцять чотири роки. Поштовх до реєстрації видавництва стався на початку 2000 років завдяки Людмилі Чижовій.
За цей час Ірина Гудим стала «хрещеною мамою» 600 шестисот видань. Її видавничими послугами скористалися близько чотирьохсот авторів.
Знаковою, роботою, якою й сьогодні Ірина Гудим пишається, стала співпраця з Юрієм Крючковим. Хоча з особливою теплотою в голосі миколаївська видавчиня пригадує проєкти, реалізовані спільно з відомим на Миколаївщині і далеко за її межами істориком Володимиром Щукіним.
«Володимир Володимирович - унікальна людина. Це найбільш щедрий з авторів, який, як тільки була опублікована книга, відкривав її у публічному доступі на сайті. Це унікальна людина. І я завжди пригадую його з любов’ю та болем. Тому що це була складна втрата ..», - говорить видавчиня.
У довгому списку видатних літературних діячів видавчині Дмитро Заковоротній, з яким Ірина Олександрівна видала вісім книжок. Борис Аров, Світлана Бойчук, Тетяна Губська, книги якої й сьогодні мотивують городян вивчати історію миколаївського некрополя, наводити там порядок.
«Кожен автор - це подарунок для мене. Кожен автор - це особистість, індивідуальність. Книга і я обмінюємось енергією. Іноді я кажу: "Ну, це все! Я забиваю друкарню ось такими цвяхами назавжди. Я йду. Я не хочу, виникають деякі проблеми, десь хтось не заплатив». Потім приходить новий автор, ідея приходить до мене, і це все! Тоді книга дає енергію. І я даю їй сили, енергію, роботу. Іноді це може тривати дев'ять місяців, як народження дитини», - зазначає Ірина Гудим.
І при цьому згадує випадок із книжкою «Старовина Миколаївська й Очаківська». Тоді на пошук необхідних для друку видання фінансів пішло близько шести років.
«Якщо це цікаво, якщо я спалахую... Якщо мені це цікаво, я точно знаю, що це буде цікаво читачам. Це і поезія, і проза. Дуже великий пласт історичної літератури, яка займала для мене завжди дуже велику площу в моїй роботі. Напевно, найбільша любов для мене - це миколаївське краєзнавство…», - акцентує Ірина Олександрівна.
Ще одна її безумовна любов - листівки. З цілковитою впевненістю можна говорити про перспективність такого напряму і його тривалу життєздатність. І планів у Ірини Олександрівни безліч. Так у день творчого вечора було завершено роботу над новим набором, присвяченим Миколаївському Академічному Художньому Драматичному театру в малюнках Анатолія Крутікова.
До сторіччя початку розкопок залишків стародавнього кіммерійського поселення «Дикий Сад» спільно з Кирилом Горбенком видавництво також випустило новинку з однойменною назвою. У перспективі об'ємна робота над книгою.
«У листівках ми спробували розповісти, що було знайдено. Хто це знайшов, де на території «Дикого Саду» були знахідки. Навіть мені це було дуже цікаво. Я вам так скажу, не перший день цим займаюся. Разом із ними співпрацюю. Але мені було дуже цікаво пройти за ними, їхніми кроками...»,- ділиться враженнями Ірина Гудим.
За підтримки Ірини Олександрівни сміливою ходою впевнених письменників починають рухатися багато молодих людей. Як приклад активна авторська діяльність талановитої миколаївської дівчини Олени Півненко. Не відстає від неї, щоправда, в історичному напрямку, ще одна перспективна авторка Лідія Біліченко. Якраз під час заходу видавчиня вручила дівчині сигнальний варіант її книги.
«З Іриною Олександрівною Гудим я почала співпрацювати десь з квітня цього року. Але ще раніше я про неї дуже багато чула, про її видавництво. Я хотіла видати книгу рік тому. У мене був такий план – видати книгу про систему каторжних буцегарень саме на півдні України й Харківській області. Я прийшла до бібліотеки та мені порадили саме видавництво Ірини Олександрівни Гудим. Я не пожалкувала. Мені дуже сподобалось. Саме така її люб'язність, гостинність. Сподобалась робота з нею, співпраця. Як вона ставиться до своїх авторів», - зазначає Лідія Біліченко.
Водночас порозуміння, відкритий діалог у видавчині вибудовується з людьми, які відчули гостру потребу звертатися до своїх земляків через надруковане, живе слово вже в досить поважному віці. Серед них авторка вже двох книжок про події, пов'язані з повномасштабним вторгненням росіян в Україну, Ганна Половенко.
«З Іриною Гудим я познайомилась тоді, коли я прийшла до висновку, що я хочу спробувати, хоча б тільки спробувати надрукувати книгу. Я взагалі не розраховувала на великий тираж. Я взагалі незнайома була з цим бізнесом. Ні трішечки. І таким чином народився наш спільний проєкт. Це моя книга, написала її я, але проєкт наш спільний з Іриною Гудим», - підкреслює Ганна Половенко.
Цього вечора на адресу Ірини Олександрівни лунало багато теплих слів від партнерів, авторів й друзів. Це й не дивно. «Берегиня української книги», яка не є уродженкою Миколаєва, за 41 рік сама до нестями полюбила Миколаїв і навчила інших так само ставитись до обласного центру.
