Напередодні світлого Христового Воскресіння на один день читальна зала Центральної міської бібліотеки ім. М.Л. Кропивницького перетворилася одночасно на майстерню писанкарства, центр обміну творчим досвідом і дружнього спілкування в колі однодумців.
Атмосферу творчості, неймовірної уваги до постійних читачок й гостей бібліотеки, добра і доброзичливості навкруги себе створювала заслужена майстриня народної творчості, відома в Україні й далеко за її межами мисткиня – писанкарка, членкиня Національної спілки майстрів народного мистецтва України Тетяна Ульянкіна.
30 років життя жінка присвятила писанкарству. Можливість займатися улюбленою справою з`явилась в усвідомленому віці, після народження доньки. Все починалося із захоплення малюванням у шкільні роки. Натомість матуся майбутньої заслуженої майстрині народної творчості мала свої погляди на долю й професію дівчини. Так вона потрапила до класу із поглибленим вивченням математики. Пізніше здобула інженерну професію. Не сприяв вивченню традицій і тодішній історичний період. Діаметрально змінити вектор вдалося після буремних подій кінця 80-х, початку 90-х.
«То, я от пішла стежиною народного мистецтва. Займалася декоративним розписом. Пішла у школу народної майстерності при миколаївському осередку Спілки майстрів народного мистецтва України, який тут утворився у 91- му році. І моя вчителька, яка нас декоративному розпису навчала, Світлана Кажина, говорить: «А я ще вмію робити писанки. Якщо треба, то…». Тому що я пішла на курс саме розпису декоративного. Коли ми побачили, що це таке, тут у нас на півдні України, де про це навіть ніхто й не чув. То ми, звісно, погодились»,- згадує майстриня.
З того моменту нічого не приносило майстрині такого задоволення, почуття гармонії, внутрішньої рівноваги, як писанкарство. Тетяна Ульянкіна опанувала усі різновиди й техніки старовинного виду мистецтва. Серед іншого й реставрацію.
«Це дуже складна техніка. Тобто, вже готове яйце розписане, готову писанку її розбиваєш навпіл, проклеюєш зсередини папером. Можна й тирсу туди додати. Якийсь скріпний матеріал треба зробити. І потім поєднуєш. Щоб навіть не було видно, де ти поєднав»,- зазначає Тетяна Ульянкіна.
Якщо зараз будь-який навчальний посібник доступний широкому загалу користувачів у всесвітній мережі інтернет, тоді з цим існували проблеми. Протягом тривалого часу пані Тетяні доводилося виписувати журнал, який випускала українська діаспора у Канаді. Він так й називався – «Писанка».
«Я там познайомилася із багатьма відомими писанкарями. І закордонними. Бо, як я вже говорила, у нас все було заборонено. Особливо тут на півдні. Десь там на західній Україні трошки робили. Але вони робили більше декоративні. Такі сувенірні писанки. І навіть не писанки класичні, а на дерев`яних яйцях розмальовували. Там якісь орнаменти більш-менш схожі на традиційні»,- говорить пані Тетяна.
Сьогодні їй підкорюється будь-яка основа: качині й гусячі, курині й страусові яйця. Залежно від вибору варіюватиметься композиція та символіка, технологія обробітку.
«До речі, страусові яйця я теж зараз бачу. Багато хто працює з ними. Там теж кожен обирає свій шлях. Я, наприклад застосовую витравлювання оцтом. І там вже потім розфарбовую площини, які у мене утворюються. І більшість вже такі авторські. Тому що я там вже цілий світ малюю»,- акцентує майстриня.
Тетяна Ульянкіна є авторкою унікальної технології використання елементів Таврійського розпису у писанкарстві. Майстриня продумала все до найменших дрібниць. Зокрема при фарбуванні застосовано акварельно - батиковий метод.
«Тобто я лінії малюю традиційно воском. А потім розфарбовуємо вже різними відтінками блакитного, синього кольору. Це притаманно Таврійському розпису. Так само ми пензликом розмальовуємо цю писанку»,- розповідає Тетяна Ульянкіна.
У світі доти існуватиме любов, доки люди писатимуть писанки. На щастя завдяки Тетяні Ульянкіній давні традиції відроджуються. Під її пильним оком постійні читачки бібліотеки поринули у медитативну атмосферу прадавнього ремесла. Особливої магії процесу додавали потріскування вогника свічки, запах воску та народження у тендітних, жіночих руках чудернацьких зображень.
«Сьогодні ми вивчаємо традиції та опановуємо дуже цікавий, такий народний вид мистецтва, як створення писанки – травленки. Малюнок за допомогою оцту, за допомогою воску ми наносимо, а далі витравлюємо натуральний колір яєчної шкаралупи. З пані Тетяною ми знайомі близько двадцяти років. Мала честь працювати весь цей час з відомою писанкаркою. І це для мене важливо. Адже, коли ти працюєш з такими фахівцями ти кожного разу вдосконалюєшся сама, як фахівець. А ще й розумієш, на скільки це важливо донести цю усю інформацію»,- наголосила керівниця Культурно-мистецької асоціації «Арт-спокуса» Валентина Кривцова.
Тільки велика любов може творити такі дива гармонії та уяви. Кожна писанка Тетяни Ульянкіної – планета в якій усе вималювано і створено в певному порядку для того, щоб підтримувати лад та рівновагу у всьому Всесвіті.
