Зустріч проходила у Центральній міській бібліотеці ім. М.Л. Кропивницького. Усвідомлено говорити з українцями про наболіле зі сторінок власних книжок Людмила Охріменко відчула гостру потребу десь у тридцятирічному віці. Хоча спроби писати поезію робила іще в шкільні роки.
Як говорить сама авторка: «Нічого не звідки не з`являється. Людина від народження має до певної справи хист. Потрібен лише поштовх».
Для жінки точкою відліку її повноцінного творчого, письменницького життя став 2014 рік.
«Ну, звичайно писалося про війну. Тому, що поштовх від чого трапився? Від того, що побачене, почуте, усвідомлене настільки мене вразило…Перша моя поїздка на передову була у місто Слов`янськ. І все, що я там побачила вразило…Це було настільки важко, розумієте? Це 2014 рік, не 2022. Це зараз ми з вами дорослі люди, які розуміють з ким і з чим ми маємо справу. А тоді, 2014 року, це неможливо було усвідомити», - пригадує письменниця.
Доля подарувала їй можливість протягом тривалого часу жити й працювати в Криму. Що природно після його анексії відгукувалося болем в душі й серці письменниці. А до початку повномасштабного вторгнення росіян в Україну родина Людмили Охріменко мешкала у Харкові. В зросійщеному тоді місті пані Людмила однією з перших почала говорити українською.
«Батько мій українець. І коли відповіла для себе, що я українка, тоді постало наступне питання. Чому я – українка, послуговуюся мовою свого ворога. Та ще й мовою, яка на 1000 років молодша за мою рідну і на 30% має менший словниковий запас. І поступово-поступово почала не просто говорити, але й писати», - зазначає пані Людмила.
Перу Людмили Охріменко належить дванадцять книжок. Десять з них вже побачили світ. Ще дві відправлено для участі у різноманітних конкурсах.
Миколаїв став 21 регіоном країни, де авторка особисто презентувала роман «Оскар» - найкращий роман на воєнну тематику згідно з висновком членів журі літературного конкурсу «Коронація слова» 2021 року. В ньому історія кримського татарина, який виборював територіальну цілісність України й пройшов полон найжахливішої катівні у Донецьку.
«І найголовніше не те, що він потрапив у полон. І не сам полон. А найголовніше, що цей чоловік, офіцер, розвідник й спецпризначенець знайшов у собі сили, мужність. Знайшов у собі дух, той наш український, який дозволив йому перемогти свого ворога і вибратися з тієї катівні», - наголошує авторка.
Спілкування із харизматичною харків`янкою тривало у Центральній міській бібліотеці ім. М.Л. Кропивницького майже дві години. Наприкінці зустрічі письменниця охоче відповіла на численні запитання читачів.
«Це дуже важливо - зустріч з читачами. Для мене будь - яка така зустріч є досвідом, оскільки я видавець. Досвід роботи, просування, досвід спілкування з читачами. Як все це відбувається, для мене це дуже важливо. І я вдячна, бо мені було цікаво», - поділилась по завершенні презентації миколаївська видавчиня Ірина Гудим.
