Центральну міську бібліотеку ім. М.Л. Кропивницького (ЦМБ ім. М.Л. Кропивницького) м. Миколаєва було засновано 14 серпня (1 за старим стилем) 1900 р. У цей час Миколаїв бурхливо розвивається як місто, порт і економічний центр півдня країни. З'явилися нові осередки культури. У 1881 р. відкривається Миколаївська громадська бібліотека, нині Миколаївська обласна універсальна наукова бібліотека, яка для жителів околиць міста була практично недоступною.
Починаючи з 1891 р., членами Громадської бібліотеки неодноразово піднімалося питання про відкриття народної читальні. 13 лютого 1900 року на загальних зборах питання про створення філіального відділення було схвалено більшістю голосів.
З відкриттям відділення Миколаївської громадської бібліотеки починається історія ЦМБ ім. М.Л. Кропивницького. На церемонії були присутні члени дирекції Миколаївської громадської бібліотеки на чолі з міським головою В.А. Даценком, читачі бібліотеки та інші особи. Було відслужено молебень. Першим бібліотекарем відділення призначили Софію Федорівну Абрамову. Відділення з двох кімнат розміщалось в будівлі на перехресті вулиць 1-й Піщаної та Різдвяної (нині вул. Защука та Лягіна).
На момент відкриття відділення налічувало 1000 томів книг і журналів з фонду Громадської бібліотеки. Воно існувало за рахунок плати за користування, добровільних пожертвувань, коштів від проведених концертів і вистав. У перші роки існування в бібліотеці налічувалося від 29 до 32 передплатників та від 600 до 1000 відвідувань в рік. Її неодноразово пропонували закрити за слабкий розвиток і нестачу коштів на утримання.
Ситуацію ускладнював той факт, що місце розташування було небагатолюдним. У зв'язку з цим у 1904 р. дирекцією Миколаївської громадської бібліотеки було прийнято важливе рішення щодо передислокації бібліотеки в «місцевість, найближчу до заводів». Дирекція орендувала приміщення в будинку Шардта біля Військового ринку (район нинішнього міського парку культури і відпочинку «Народний сад»). Для залучення читачів фонд поповнили новими книгами, в районі розповсюдили оголошення. Для більшої доступності у відділенні було змінено режим роботи (з 8 ранку до 8 вечора в будні й вихідні дні), знижено плату з 30 до 20 коп. за книгу, пізніше до 10 копійок, для дітей до 5-ти копійок. У березні 1905 р. при відділенні відкрилася безкоштовна читальня.
Основною категорією читачів були учні (від 30% до 56% від загальної кількості відвідувачів). Серед інших соціальних груп переважали робітники, ремісники, особи вільних професій, які перебували на приватній і суспільній службі. Незначну кількість складали вчителі та духовенство.
Як зазначалося в звіті бібліотеки за 1906 р., «відділення ... виправдовує своє існування як істинний розсадник культури в найменш культурній частині м. Миколаєва».
Ревізія відділення 1909 р. засвідчила необхідність реорганізації книжкового фонду, видання рекомендаційного друкованого каталогу бібліотеки. Після ретельного перегляду каталогу була відібрана бульварна і інша непотрібна література. Реорганізація дала позитивні результати. Вже за перші 10 років роботи кількість читачів зросла більш ніж у 10 разів. Особливо активно відвідувалася читальня: 53 відвідування на день, понад 18 тис. на рік. У 1910 р. бібліотека перемістилася в більш пристосоване приміщення в будинку Ведренка на перехресті вулиць Одеської та 5-ї Слобідської, де отримала можливість відкрити читальню для дітей. Будинок Ведренка також знаходиться в районі парку «Народний сад». Він зберігся до наших днів, нині це вул. Потьомкінська, 213).
Кількість читачів і відвідувань бібліотеки зростала з кожним роком, і приміщення, яке орендувало відділення, перестало задовольняти його потреби. Втіленню планів бібліотеки завадила Перша світова війна. Довелося скоротити витратні статті. Але, незважаючи на труднощі воєнного часу, в бібліотеці спостерігався наплив читачів. Кількість відвідувань в середньому становила від 100 на день в 1915 р. і до 252 в 1917 р. На допомогу бібліотекарю була запрошена помічниця. Вдалося надрукувати каталог відділення, а також підвищити заробітну плату службовцям.
У 1916 р. в бібліотеку прийшла працювати Марія Федорівна Карклінг, спочатку бібліотекарем, надалі завідуючою відділенням. М.Ф. Карклінг працювала в бібліотеці до 1962 р. Ім'я цієї дивовижної жінки, яка віддала бібліотеці понад півстоліття свого життя, увійшло в історію культури міста.
У березні 1922 р. відділення було включено в бібліотечну мережу міста і почало самостійне існування як районна бібліотека №1 м. Миколаєва. Основний напрямок її діяльності полягав в пропаганді рішень Комуністичної партії, що було притаманне в той час всім установам культури країни. Фонд бібліотеки поступово збільшувався і в 1930 р. налічував 17 тис. примірників.
Під час Другої світової війни, в період окупації міста в 1941-1944 рр. фашистськими загарбниками, працівники бібліотеки зуміли зберегти її фонд. Бібліотека почала обслуговувати жителів 29 березня 1944 р., відразу після звільнення міста.
У післявоєнний період бібліотека в числі інших закладів брала участь в ідеологічному забезпеченні всіх політичних і господарських кампаній, що проходили в країні. Особливістю цього періоду є інтенсивний розвиток бібліотечної мережі м. Миколаєва. Районна бібліотека №1 м. Миколаєва значно поповнила свої фонди і вже в 70-і роки стала однією з найбільш великих бібліотек Миколаєва. Це дозволило їй під час процесу централізації у 1978 р. стати Центральною бібліотекою Централізованої бібліотечної системи для дорослих і об'єднати 22 міських бібліотеки Миколаєва. Бібліотека отримала статус адміністративного та методичного центру ЦБС для дорослих м. Миколаєва. У різний час бібліотеку очолювали талановиті, енергійні керівники, професіонали найвисокого рівня Любов Василівна Дудєва (1963 - 1982), Валентина Іванівна Бриль (1983 - 1984), Лариса Павлівна Захарова (1984 - 1988), Людмила Степанівна Северин (1988 - 2005), Тетяна Василівна Тверда (2005 - по сьогодні).
З 1979 до 1990 р., у зв'язку з розташуванням у непристосованих приміщеннях, діяльність бібліотеки була не досить активною. Наприкінці XX століття розпочинається новий етап роботи. У 1991 р. в культурному житті міста відбулася знаменна подія – бібліотека отримала нове приміщення. У Миколаєві це єдина будівля, спроєктована спеціально для потреб бібліотеки. Будівля стилізована під корабель – своєрідний символ міста. Світлі, комфортні багатофункціональні зали з оригінальним дизайном та художнім оформленням, екологічно чисті природні матеріали внутрішнього оздоблення інтер’єрів, можливість швидкого зонування приміщень на потребу часу і читачам вже третє десятиліття роблять бібліотеку затребуваною, пізнаваною, затишною.
На рік раніше, в 1990 р., в житті бібліотеки сталася ще одна дуже важлива культурна подія. За ініціативою миколаївського поета В.П. Бойченка, який в той час очолював обласну організацію НСПУ та обласне об’єднання товариства «Просвіта», бібліотеці було присвоєно ім’я Марка Лукича Кропивницького, видатного земляка, засновника українського театру, письменника і актора, композитора і громадського діяча.
Починається стрімкий розвиток і перевтілення бібліотеки в сучасний заклад. Формується злагоджений колектив високопрофесійних фахівців, які опановують нові форми і методи роботи, нові технології. Бібліотека відступає від традиційної форми роботи як книгосховища. Триває складний процес усвідомлення місії та стратегії розвитку бібліотеки. На сьогодні ЦМБ ім. М.Л. Кропивницького реалізує вже третю програму стратегічного розвитку. Завдяки талановитому керівництву і наполегливій праці колективу бібліотека стає ініціатором багатьох творчих починань в місцевій громаді і лідером серед міських бібліотек України у впровадженні інновацій.
Додатково про створення та історію бібліотеки дивись тут.