Дорж Бату «Моцарт 2.0»

Якщо роман пише автор, який працює у NASA і є учасником найнеймовірніших подій на планеті, як-от запуск Space X, то можете бути певними, що й сам твір не менш фантастичний. Причому фантастика виписана до найменших деталей так чітко, що до кінця книжки є абсолютне враження, наче сам познайомився з Моцартом. Так, саме з тим Моцартом! Мандри у часі, боротьба з наркотрафіком Нью-Йорку, проблеми української емігрантки в Америці, і все з гумором, майстерно поєднано з реальною історією геніального композитора 18 століття. «Моцарт 2.0» – це захоплива книжка, яка більше схожа на фільм. До того ж на обкладинці і всередині роману є QR коди з цікавими відео, музикою і коментарями автора. Тож якщо бачите, що хтось читає книжку, яка раптом починає грати, наприклад, «Rondo alla turca» Моцарта, то не дивуйтеся J. До речі, ілюстративне оформлення Юлії Самелюк дуже вишукане, що робить книжку ще більш привабливою. Деталі.

Ще дві книжки, які я тут відзначу, присвячені Балканам. Визнаю, що доводиться інколи сумувати за Хорватією, де я жила тривалий час. На щастя, Андрій Любка написав чудову книжку «У пошуках варварів. Подорож до країв, де починаються й не закінчуються Балкани». Отож можна разом із оповідачем проїхатися усіма улюбленими містами і до того ж відкрити для себе багато нового. Більше того, карта Балкан тут тягнеться з моєї рідної Одеси аж до італійського Трієста, що великою мірою стерло в мене поняття кордону і поділ на «тут і там», який підсвідомо лишається у всіх людей з пострадянської країни. Оскільки плани на подорожі зараз у більшості зруйновані, це чудова нагода помандрувати хоча б на сторінках книжки, тим більше, що читається вона так просто, як п’ється легке біле вино у літню спеку. Деталі.

Насамкінець, пропоную навіть тим, хто не любить поезію, поглянути на двомовну антологію «Хорватські поетичні хулігани». Тут немає жодного пишномовного мейнстрімного вірша про «вічне». «Поетичні хулігани» - це самоіронія, стьоб, сміх крізь сльози, гра, алкоголь, кохання, пофігізм, абсурд, який нас часто оточує, нарікання і виправдання, але усе кепкуючи й граючись словами. Як одна з цих поетичних хуліганів наполегливо звертаю вашу увагу на творчість дорогих мені друзів Жарка Йовановського, Роберта Рокліцера, Синиши Матасовича, Симо Мраовича і Звонимира Гроздича. Не проходьте повз хорватський андеграунд, вам сподобається! Деталі.