31 грудня – 110 років від дня народження В. А. Малагуши (1911-2007), письменника, уродженця с. Гур'ївка Новоодеського району.

Малагуша Василь Андрійович народився 31 грудня 1911 р. в селі Гур’ївка Новоодеського району (нині Миколаївської області). Вчився в Гур’ївській школі, а після закінчення його залишили в цій же школі вчителем початкових класів. Василь Андрійович при школі організував  комсомольський осередок, а потім з’єднав сільські осередки сіл Гур’ївки, Пісків, Костянтинівки і був вибраний секретарем першого об’єднаного осередку.

Закінчив Миколаївський інститут народної освіти (зараз Миколаївський національний університет ім. В. О. Сухомлинського), в якому після навчання залишився працювати директором робітфаку.

Пізніше став активним учасником літературного руху в Україні в 30-і роки, член Всеукраїнського Союзу пролетарських письменників. Брав активну участь у літературному житті краю. В. Малагуша друкувався в миколаївських журналах «Стапель», «Молодняк», у газеті «Шлях індустріалізації».

1937 р. був заарештований НКВД як учасник антирадянської націоналістичної організації. Засуджений до 10 років позбавлення волі. Покарання В. Малагуша відбував у Північно-східних таборах «Одинокий», «Пурга», «Ледяной». У тюрмі й засланні писав вірші українською і російською мовами. Писані на цигарковому папері вірші стали проявом духовного опору жорстокому антилюдському радянсько-комуністичному режиму.

1955 р. був реабілітований. Після звільнення з ув’язнення приїжджав до Миколаєва, але на постійне місце проживання в рідне місто не повернувся. Василь Андрійович надовго поселився у м. Фрунзе (нині Бішкек, Киргизстан).

На схилі літ В. Малагуша проживав у Білорусі, м. Мінськ. Звідти в 2003 р. він прислав у Гур’ївську школу свою маленьку збірочку віршів зі словами: «Рідним землякам, всім вчителям та учням від колишнього учня Гур’ївської школи із щирою відданістю та любов’ю». У цій збірці під назвою «Сага про вічну мерзлоту» була й поезія про рідне село, написана в 1939 р. Зі своїх колимських років виніс незгладимі спогади, які стали сторінками унікального життєвого досвіду та віршів. «Злочинно не повідати про те, що добуто в стражданні», – пише Василь Андрійович. Але не озлобився, зберіг віру в людей, людське почуття власної гідності. Помер Василь Малагуша у 2007 р.

Докладніше дивись тут