24 грудня – 145 років від дня народження С. Ф. Черкасенка (1876-1940), українського письменника, уродженця м. Новий Буг.
Черкасенко Спиридон Феодосійович — український письменник, драматург та педагог. Народився 24 грудня 1876 р. у містечку Новий Буг Катеринославського повіту Херсонської губернії (нині Миколаївська обл.) у селянській родині. Закінчив двокласну школу, потім Новобузьку учительську семінарію. З 1895 р. працював у школі вчителем. Семінарія була російськомовним навчальним закладом, жодних знань з української мови й літератури не давала, тож перші поетичні спроби С. Черкасенка були російською мовою. Знання української мови він виніс з рідної хати, українською літературою зацікавився пізніше, коли прочитав «Кобзар», антологію української літератури «Вік» (1900) і познайомився з українським письменником Миколою Чернявським.
С. Черкасенко вчителював у різних народних школах Катеринославщини (Новопавлівка, Василівка, Улянівка, Юхів). 1901 р. його переведено на посаду вчителя на Лідіївські рудники (колишня Юзівка), там він прожив дев'ять років. Довголітня вчительська праця в шахтарському середовищі дала початкуючому письменникові великий запас життєвих спостережень, які він художньо реалізував у своїх поезіях, оповіданнях та п'єсах із шахтарського життя.
З 1910 р. Спиридон Черкасенко працював у Києві в редакції педагогічного журналу «Світло», в товаристві «Українська школа», писав фейлетони, оповідання та статті до газети «Рада», входив до редакції журналу «Дзвін».
Коли з початком Першої світової війни всі українські періодичні видання було закрито, він починає працювати в театрі М. Садовського, де займає різні адміністративні посади.
З 1917 по 1918 рр. С. Черкасенко укладав читанки й букварі для українських шкіл («Буквар», «Рідна школа», «Читанка», «Найпотрібніші правила правопису», «Граматика» та ін.). Разом з театром М. Садовського 1919 р. переїхав до Кам'янця-Подільського. Цього ж року Міністерство освіти УНР запропонувало С. Черкасенку готувати підручники для українських шкіл і з цією метою відрядило його до Відня, де він працював у різних видавництвах («Дзвін», «Українська школа», «Земля»), укладаючи та редагуючи українські книжки. Українські видавництва, у яких він працював, поволі припинили свою діяльність, і Черкасенко залишив Відень. З 1923 р. він жив в Ужгороді. Тут доля знову звела його з М. Садовським, який очолив просвітянський театр на Закарпатті. Незабаром М. Садовський повернувся в Україну, а С. Черкасенко залишився працювати театральним референтом товариства «Просвіта» в Ужгороді, де прожив до 1929 року, брав участь у місцевому культурному, театральному та літературному житті. Він зблизився з прогресивними силами краю, чим накликав на себе гнів влади. 1927 р. поліція звинуватила Черкасенка у співпраці з комуністами і запропонувала йому протягом трьох діб залишити край.
Письменник виїхав до Чехії і оселився в селі Горні Черношіце на околиці Праги, де й прожив до кінця життя. Він займав скромну кімнату в місцевому готелі, дуже бідував. Останнє десятиліття його безпросвітного нидіння на чужині було отруєне чорними звістками про сталінський голодомор в Україні, про дикі репресії і знищення пам'яток української культури.
Серед творчого доробку письменника вирізняються ліричні поезії, драматичні твори, оповідання, романи. Для лірики автора характерна мелодійність, закоханість у народну пісню, легкість поетичних форм. У поетичній спадщині автора є твори пейзажної, інтимної, громадсько-політичної лірики. Зрештою, написав власні пісні: «Тихо над річкою», «Ой, чого ти, дубе» та ін.
Найбільш відомим за життя С. Черкасенко був як драматург. Він створив понад двадцять драматичних творів на сучасні та історичні теми. Кращі п’єси ставилися театром М. Садовського.
Одержавши у березні 1939 року звістку про загибель сина, Спиридон Черкасенко тяжко захворів. Доглядали його ченці. 8 лютого 1940 року письменника не стало. Поховали його на Ольшанському цвинтарі у Празі. Поряд – могили О. Олеся та С. Русової.
Різностороння творчість письменника посіла гідне місце в історії української літератури.